Головна Новини спорту 5 бразильців, котрі грали за Шахтар та яких ви навряд чи згадаєте

5 бразильців, котрі грали за Шахтар та яких ви навряд чи згадаєте

by Max

Це зараз не викликають подиву трансферні чутки навколо «Шахтаря», які відправляють до донецького клубу умовного еквадорця Деніля Кастільо, оскільки в останнє вікно «гірники» підсилили склад венесуельцем Келсі, грузином Гочолейшвілі та таджиком Тоїровим.

До початку повномасштабної фази російсько-української війни «Шахтар» протягом довгих років фокусувався лише на покупках гравців двох національностей – українців та бразильців. Перші були затребувані в основному при організації оборонної роботи, й були способом виконання норм ліміту на легіонерів, який діє у вітчизняному чемпіонаті, другі ж виглядали справжньою віддушиною для президента «гірників» Ріната Ахметова, адже той неодноразово повторював, що хоче бачити від «помаранчево-чорних» красивий, динамічний та «смачний» футбол.

За останні два десятки років через «Шахтар» пройшло чимало бразильських легіонерів, солідна частина з яких вийшла на топовий рівень. Елано, Фернандіньо, Вілліан, Дуглас Коста, Луїс Адріано, Фред – усі вони після виступів за «гірників» пограли за провідні колективи європейського футболу. Але також у когорті легіонерів з Бразилії, які пограли за «Шахтар», знайшлося місце для гравців, чий внесок у розвиток команди виявився, м’яко кажучи, мінімальним. Напевно, деяких з них, якщо не усіх п’ятьох, ви вже зовсім забули, або ж без підказки навряд чи згадали б взагалі…

Батіста

Жуан Батіста Каземіро Маркес не став таким собі Каземіро для «Шахтаря», а виявився «лише» Батістою. Як і його зірковий «однофамілець» та земляк, котрий зробив собі ім’я в «Реалі», а нині грає за «Манчестер Юнайтед», Батіста виступав на позиції опорного півзахисника, і виявився одним з перших футболістів, яких побажав придбати в донецький клуб Мірча Луческу, коли тільки очолив «гірників».

Румунський фахівець добре знав Батісту по чемпіонату Туреччини, оскільки до переїзду в Україну Мірча протягом чотирьох років працював із «Галатасараєм» та «Бешикташем», а Батіста виступав за «Газіантепспор» та «Галатасарай». Трансфер бразильця обійшовся скарбниці «гірників» у 3 мільйони євро, але легіонер так і не став для нової команди Луческу основною фігурою.

Зігравши 1193 хвилини в рамках 28 поєдинків за «помаранчево-чорних», Батіста вже влітку 2005 року був відправлений геть. Примітно, що «Шахтар» навіть не спробував хоч якось компенсувати витрати на гравця, з яким мав контракт ще на два сезони, а просто погодився відпустити того вільним агентом. У серпні 2005-го Батіста підписав трудову угоду з «Коньяспором», де провів наступні три сезони.

Сезон-2008/09 Батіста ще провів у Туреччині, але вже за «Касимпашу». Після цього опорник повернувся на батьківщину, де кілька місяців провів у складі маловідомої команди із нижчих ліг під назвою «Тупі».

На початку 2010 року Батіста завершив кар’єру у віці 34 років. На даний момент про нього зовсім нічого невідомо: бразилець немов розчинився та повністю зник з інформаційного простору після того, як закінчив із футболом.

Іван Сарайва

У січні 2005 року «Шахтар» одним махом підписав одразу двох футболістів з «Атлетіко Паранаенсе». Але якщо з хавбеком Жадсоном, який згодом став легендарною фігурою для «гірників» та автором переможного м’яча у фіналі Кубка УЄФА-2008/09, було підписано повноцінний контракт, то ось лівого фулбека Івана Сарайву чи просто Івана донеччани вважали за краще орендувати на півроку, прописавши в угоді опцію викупу.

За півроку в Україні Іван відіграв лишень один поєдинок у лавах «Шахтаря», й не зміг здобути довіру у Мірчі Луческу. В результаті влітку 2005-го «гірники» відпустили фулбека назад до Бразилії, і, напевно, виявилися вдячними долі за те, що із самого початку погодилися саме на формат трансферу, який передбачав оренду з можливістю, а не зобов’язанням викупу. Завдяки цьому донецькому клубу вдалося вийти із ситуації з мінімальними витратами – 40 тисяч євро пішли за рахунок оплати оренди плюс зарплата, підйомні та агентські виплати.

Після «Шахтаря» Іван Сарайва два із половиною роки провів у Бразилії, а потім повернувся до Європи, підписавши угоду з турецьким «Газіантепспором». Там фулбек за чотири сезони провів понад сотню поєдинків, а потім ще протягом сезону залишався у Туреччині, щоб пограти за «Мерсін Ідманюрду».

У 2013 році Іван отримав статус вільного агента, повернувся до Бразилії, але новий клуб зумів знайти лише через півроку. Але співпраця з «Фігейренсе» не стала успішною – провівши за рік менше десятка поєдинків за цю команду, фулбек на початку 2015-го заявив про завершення кар’єри. На момент ухвалення такого рішення Івану було лишень 32 роки.

Зараз про Івана Сарайву відомо трохи більше, ніж про Батісту, але в цілому теж не так багато. Зокрема, екс-гравцеві «Шахтаря» належить як мінімум один спортивний бар на батьківщині, де він намагається досить часто з’являтися та спілкуватися з клієнтами, а у 2019-2020 роках Іван Сарайва входив до тренерського штабу іншого екс-футболіста донецької команди Елано Блумера в «Інтернасьоналі» з Лімейри.


Леонардо

Вихованець «Сантоса» Леонардо досить непогано проявив себе на юнацькому рівні, у тому числі й у лавах збірної Бразилії U-17, завдяки чому і привернув увагу «Шахтаря». Заради можливості підписати центрбека, котрий здавався досить талантовитим, «гірникам» довелося розщедритися на 1,2 мільйона євро – дуже пристойні гроші для українського футболу станом на літо 2005 року.

Проте за «Шахтар» Леонардо пощастило зіграти лише 21 поєдинок, основна маса з яких – матчі національного чемпіонату та Кубку. В основній сітці Ліги чемпіонів бразилець провів тільки одну гру – виїзний поєдинок проти «Валенсії», який відбувся у жовтні 2006 року та завершився поразкою української команди із рахунком 0:2. В тому матчі Леонардо «наламав дров», діючи у парі з Чигринським. І якщо українцю згодом вдалося реабілітуватися та дійти до статусу футболіста, за якого 25 мільйонів євро заплатила «Барселона», то кар’єра Леонардо після тієї левантійської поразки пішла на спад.

У лютому 2007 року «Шахтар» відправив Леонардо у першу оренду – в «Сантос». Після цього було ще п’ять орендних угод, в рамках яких «гірники» намагалися знайти для центрбека команду, де б той нарешті проявив себе, але марно… Через те, що перед орендами контракт Леонардо із «Шахтарем» кілька разів продовжувався на відповідний термін, остаточно донецький клуб захисник залишив тільки у січні 2012 року, тобто через шість з половиною років після приходу.


ФК Сантос. Леонардо

Згодом Леонардо провів п’ять років у Бразилії, і лише під завершення кар’єри знову наважився спробувати сили у європейському футболі. З липня 2017-го до січня 2019-го центрбек грав у Греції за «Левадіакос», провівши загалом за цю команду 22 поєдинки. Після цього бразилець завершив кар’єру – у 32 роки…

Нині Леонардо 37, і знайти про нього хоч якусь істотну інформацію, що стосується сьогоднішніх реалій, немає жодної можливості, навіть надовго занурившись у світ пошукових запитів гуглу. Такий собі черговий «фантом» з історії «Шахтаря», про якого в донецькому клубі либонь намагаються навіть і не згадувати…

Бруно Ренан

Опорний півзахисник Бруно Ренан є вихованцем «Греміо», проте вже у 18 років опинився в Європі, де й проходив адаптацію до континентального футболу в академії «Вільярреала». Саме із «жовтої субмарини» влітку 2010 року за 2 мільйони євро Бруно Ренан і перебрався до України. Подейкують, що перед цим інтерес до бразильця виявляли «Челсі» та «Ліверпуль», але з англійцями із якоїсь причини так і не склалося. Можливо, вони вже тоді передбачали, що ця угода може стати тотальним розчаруванням…

За «Шахтар» Бруно Ренан провів лише два поєдинки (один – у чемпіонаті та один – у Кубку країни), після чого на півроку виїжджав в оренду в тоді ще вельми дружню для «гірників» «Зорю», але у луганській команді заявити про себе також не зміг.

Згодом «Шахтар» намагався повернути кар’єру Ренана на «правильний шлях» через оренди до бразильських команд, але зробити це, як у ситуації з Аланом Патріком, «гірникам» так і не вдалося. У травні 2014 року стало відомо, що донецький клуб та Бруно Ренан достроково розірвали контракт. Футболіст у коментарях бразильській пресі заявив, що пішов на таке рішення «через нестабільну ситуацію в Україні».

Після остаточного розриву із «Шахтарем» Бруно Ренан так і не виявився здатним на серйозні успіхи у професійному футболі. Кілька років він провів у маловідомих бразильських командах, а у листопаді 2017-го підписав контракт із парагвайським клубом «3 лютого». Відомо, що у цій команді Бруно провів трохи більше ніж півроку, а потім її покинув. З того часу про Ренана нічого не чути, незважаючи на те, що 19 квітня цього року Бруно відсвяткує свій лише 32-й день народження.

Майкон Перейра

Доля Майкона Перейри, на відміну від перелічених вище чотирьох його співвітчизників, яким всього лишень не вдалося заявити про себе у «Шахтарі» та низці інших команд, виявилася куди трагічнішою…

В Україні про Майкона Перейру дізналися завдяки Віталію Кварцяному та його «Волині». Вперше в УПЛ бразильський форвард опинився саме у луцькій команді, причому за три неповні сезони проявив себе дуже добре. Майкон бив з обох ніг, непогано грав на другому поверсі, гідно виглядав при позиційному та контратакувальному футболі, чимало забивав.

Недивно, що влітку 2012 року Майконом зацікавився «Шахтар», де в результаті бразилець не без скандалу і опинився. Зіграти за «гірників» форвард зумів лишень 6 поєдинків, відзначившись 1 забитим м’ячем, а ще двічі віддавався в оренду – «Зорі» та «Маріуполю». Наприкінці 2013 року у бразильця закінчився договір оренди з приазовцями, і він де-юре повернувся до «Шахтаря». Хто знає, як далі склалася б доля і кар’єра Майкона, якби не злощасна ДТП, що сталася 8 лютого 2014 року у Донецьку, і завершилася загибеллю бразильця…

Більш детально про кар’єрні злети Майкона в Україні, його трансфер у «Шахтар», виступи за «Зорю» та «Маріуполь», а також про трагічну загибель форварда ви можете прочитати в архівному матеріалі Sport.ua, доступному російською мовою – «5 лет без Майкона Перейры – бразильца, попавшего в «Шахтер» через «Волынь».

Новини по темі