Головна Новини спорту «Думав, що чоловіки переможуть, а дівчата будуть у фіналі»

«Думав, що чоловіки переможуть, а дівчата будуть у фіналі»

by Max
«Думав, що чоловіки переможуть, а дівчата будуть у фіналі»

Початок літа в українському спорті минув під знаком волейболу. Чоловіча й жіноча збірні нашої держави привернули до себе увагу вдалими виступами в Золотій Євролізі. Обидві команди вийшли до фіналу, а дівчата під керівництвом болгарського фахівця Івана Петкова вдруге в історії стали переможницями турніру. Чоловіки у вирішальному матчі поступилися 2:3 туркам, а до того встановили історичний рекорд – виграли всі шість матчів групового раунду з сухими рахунками 3:0. Що не менш важливо: обидві команди виходами до фіналів ґарантували собі право виступати в Кубку претендентів, турнірі, переможець якого наступного року виступатиме в Лізі націй, найпрестижнішому комерційному старті на рівні національних збірних, де Україна не була представлена ніколи.

Щоб підвести проміжні підсумки і поговорити про перспективи українців у трьох наступних турнірах нинішнього року – Кубку претендентів, чемпіонаті Європи і олімпійській кваліфікації – Sport.ua звернувся до президента Федерації волейболу України Михайла Мельника. Знайти з допомогою засобів сучасного зв’язку очільника українського волейболу вдалося в сербському місті Врнячка-Баня, де стартував чемпіонат Європи серед дівчат до 17 років. Пан Мельник там виконує функції члена журі Європейської конфедерації волейболу.

– Дуже шкода, що на ці змагання не змогли пробитися наші дівчата, – бере слово Михайло Григорович. – Поразка у весняній кваліфікації, де ми поступилися естонкам, дуже засмутила. Але нічого, зробимо висновки з невдачі. Наразі всі ми перебуваємо під враженням від перемоги в Золотій Євролізі національної жіночої збірної. Дівчата, тренерський штаб на чолі з Іваном Петковим – великі молодці. Звісно, цієї перемоги не було б без величезних матеріальних і організаційних зусиль віце-президента ФВУ Володимира Дубинського.

Чесно кажучи, перед стартом Золотої Євроліги очікував, що буде навпаки: чоловіча збірна переможе, а жінки будуть у фіналі чи як мінімум проб’ються до Фіналу чотирьох. Найприкріше, що збірна Туреччини не сильніша за нас. Ми можемо і маємо перемагати цю команду, але наступаємо на турецькі граблі вдруге поспіль. Обидва рази – в фіналах Золотої Євроліги. Сподіваюся, з третьої спроби на Кубку претендентів нам вдасться перемогти цього суперника.

За рівнем індивідуальної майстерності ми точно сильніші. Однак, не виключено, перед цим фіналом наша команда трохи підсіла фізично. Також виглядає, що ми десь трохи недооцінили турків і переоцінили себе. Так не можна. Окрім того, суперник запропонував нам брудний волейбол. Нашій команді забракло стійкості, щоб витримати цей тиск. Шкода, бо, судячи з особистого спілкування, впевненості в собі нашим гравцям не бракує. Та цього разу на майданчику цієї риси проявити не вдалося. Зазначу, що мені не хочеться, щоб Україна грала так само брудно, як це зробила Туреччина. Але характер у відповідь на такі дії ми проявляти зобов’язані. Треба закусувати зуби і боротися. Не скажу, що розчарований виступом чоловічої збірної, але ми заслужили виграти Золоту Євролігу більше, ніж Туреччина. З іншого боку, добре, що ця поразка сталася зараз. Можливо, когось вона трохи збадьорить, вкаже на помилки, які маємо усунути.

– Якщо до успіхів чоловічої збірної ми вже звикли, то жінки своїм виступом приємно вразили. І справа навіть не в результаті, а в якості гри.

– Команда прогресує від матчу до матчу. Мені дуже імпонує, що тренер Іван Петков не боїться здійснювати сміливі кроки, проводити заміни. Тренерський фактор в успіху команди – визначальний.

– Той факт, що жіноча збірна створена на базі клубу «Прометей», що більшість цих дівчат під керівництвом Петкова виступали разом у чеській Екстралізі, а потім виграли українську Суперлігу, теж, мабуть, зіграв свою роль.

– Це фактор важливий, але не визначальний. Для справжніх майстрів не є проблемою, щоб протягом місяця зборів і в змагальному ритмі зігратися, відчути одне одного. Хіба вмілим музикантам треба багато часу, щоб зігратися? А волейбол хіба чимось відрізняється?

Зауважу, що наша жіноча команда ще має в чому додавати. Є відчуття, що Анастасія Крайдуба, яка отримала звання найкориснішої волейболістки турніру, ще лише на підході до своєї найкращої форми. Настя повернулася з декретної відпустки нещодавно. Технічних навичок вона не розгубила, а фізично ще продовжує додавати. Також мені сподобалося, як влилася в основний склад Юлія Димар. Щодо неї були сумніви, але Юля впевнено провела всі матчі Золотої Євроліги і, певен, набиратиме оберти й надалі. Інші волейболістки теж відіграли на своєму рівні, який наразі доволі високий.

– Якщо навесні про шанси жіночої збірної на вихід у Лігу націй ніхто з волейбольних людей волів у голос не говорити, то зараз вони виглядають цілком реальними. Згодні?

– За тими ігровими характеристиками, які ми побачили під час матчів Золотої Євроліги – так. У Кубку претендентів не буде команд топ-рівня – Сербії, Італії, Туреччини, Бразилії чи Китаю. Але треба розуміти, що жіночий волейбол часто непередбачуваний. Крім того, команда в нас молода. Попередні розклади напередодні Кубка претендентів у нас хороші. У чвертьфіналі зіграємо з хорватками, а півфіналі – з переможницями пари Франція – В’єтнам. Француженок ми вже перемогли на груповій стадії Золотої Євроліги. Звісно, ця команда матиме певну перевагу, бо прийматиме турнір удома і начебто має підсилити склад новими волейболістками. Але нехай француженки ще переможуть збірну В’єтнаму, яка відібралася крізь серйозну конкуренцію від Азійського континенту. Наразі в’єтнамські волейболістки є для нас загадкою. Проте якщо ми націлилися на Лігу націй, то всіх цих суперниць перемагати зобов’язані. Ми ще маємо час на підготовку і виправлення помилок. До початку Кубка претендентів залишилося понад два тижні. Підготовку українки продовжать у Болгарії.

– Чи планують наші команди проводити перед Кубком претендентів товариські матчі?

– Як на мене, то після стількох поєдинків у Золотій Євролізі потреби в них немає. Але якщо тренери вирішать, що треба, то будемо домовлятися. Спаринги готові проводити лише конкуренти за Кубком претендентів. Окремі мають бажання зіграти з нами до турніру. Не знаю, чи варто давати опонентам змогу себе вивчати.

Чоловіча збірна до Кубка претендентів готуватиметься в польській столиці Варшаві. У Катар, де відбуватиметься турнір, команда відбуде за тиждень до старту змагань. Там не потрібна адаптація до іншого часового поясу. Головний дискомфорт – у Катарі зараз за 50 градусів спеки. Втім, ігри відбуваються не на вулиці, цей фактор не повинен стати суттєвою перепоною.

Треба розуміти, що їхати в Катар за два тижні до змагань доволі дорого. Організатори встановили скажену вартість на проживання – 350 доларів з особи. Плюс – оренда залу коштує $8000 на тиждень. Звернулися в Міжнародну федерацію волейболу (FIVB), щоб попрохали організаторів дати якісь знижки. Катарці вже нібито готові знизити вартість за проживання до 150 доларів. Але й це багато. Змагань у нас цьогоріч багато і мусимо рахувати кошти.

Добре, що чоловічу збірну взяв під опіку віце-президент ФВУ, власник мережі будівельних гіпермаркетів «Епіцентр» Олександр Герега. Без нього нести всі витрати було б складно. Бо ж кошти, які виділяє FIVB, маємо порівну поділити на потреби чоловічої і жіночої збірних і не забути про представників пляжного волейболу. І ще й зважати, що недешевим буде виїзд на олімпійську кваліфікацію до Бразилії. Там інший часовий пояс, а отже заїжджати за сім-десять днів до старту турніру просто необхідно.

– Основним суперником чоловічої збірної в Кубку претендентів вважаєте Туреччину?

– Давайте дочекаємося 15 липня, коли фінішує Кубок Азії. Після того буде повний перелік суперників і ми точно дізнаємося, з ким зіграємо в чвертьфіналі. Попередньо це можуть бути збірні Китаю або Чилі. Однак без різниці, проти кого грати. Рівень нашої чоловічої збірної нині такий, що ми здатні перемагати будь-кого. Це суперники мають боятися, щоб не потрапити на нас. Зрештою, важливо правильно налаштуватися і проявити свій максимум у найпотрібнішу мить. Згадайте недавній молодіжний чемпіонат Європи з футболу. Збірна Франції в першому таймі чвертьфіналу перегравала українців повністю. Але в підсумку поступилася 1:3. У спорті мало бути сильнішим на папері, за індивідуальними характеристиками чи в окремі відрізки матчу. Перемагає той, хто найстабільніший і найліпше сконцентрований на досягненні результату. Як казав видатний фінський легкоатлет, триразовий олімпійський чемпіон Пааво Нурмі, «що бігти, треба бігти».

– З кінця липня і до початку жовтня чоловіча і жіноча збірні України зіграють по три важливих турніри – Кубок претендентів, чемпіонат Європи і олімпійську кваліфікацію. Як би ви розставили їх за пріоритетністю?

– Важливі всі. Бодай тому, що в Кубку претендентів і олімпійській кваліфікації ні наші чоловіки, ні жінки не грали ніколи. Та для мене по важливості на першому місці стоїть олімпійська кваліфікація. Все ж я схильний вважати, що в чоловічої збірної України посісти одне з двох перших прохідних місць шанси більші, ніж у жіночої. Однак то не означає, що в дівчат я не вірю. Разом з тим, не треба забувати, що нагода пробитися на Олімпіаду в разі непотрапляння через кваліфікаційний турнір буде ще завдяки рейтингу. Чоловіки мають шанси до наступного року пробитися в десятку. Це ґарантує нам місце на Олімпіаді. А виступ на Олімпійських іграх – це імідж для виду спорту.

Поряд із тим цьогоріч маємо всі шанси вдало виступи на чемпіонаті Європи. Як чоловіки, так і жінки. Обидві наші команди мають гарні передстартові розклади. У чоловіків взагалі жереб якнайкращий. Якщо все буде гаразд і виграємо ті матчі, які маємо вигравати, то з Болгарії маємо не виїжджати аж до півфіналу (досі чоловіча збірна України в півфіналі Євроволею не грала ніколи – авт.).

Олександр Герега, Катерина Біляченко, Михайло Мельник

Хочу сказати, що ми зараз відчуваємо серйозну увагу і повне розуміння до всіх питань, пов’язаних зі збірними з волейболу від Міністра молоді і спорту / президента Національного олімпійського комітету України Вадима Гутцайта. Таку увагу, якої не відчували від жодного з попередників Вадима Марковича. Показовою є ситуація, з якою зіткнулися при поверненні частини чоловічої збірної дому. Листа про перетин кордону не було. Ситуація ускладнювалася тим, що були вихідні. Вирішив звернутися до пана Гутцайта. Написав текстове повідомлення. Не минуло й двох хвилин, як Вадим Маркович перефотографував мені підписаний лист. Питання вирішилося. Дрібниця, але раніше про таку миттєву реакцію доводилося лише мріяти.

Також постійно нам йшло на зустріч державне підприємство «Укрспортзабезпечення». Чого теж раніше не було. Це важливо, адже змагань багато, а за документаційну базу в нас відповідає фактично лише генеральний секретар ФВУ Катерина Біляченко. Щодня вона виконує неймовірний об’єм роботи.

– Михайле Григоровичу, на завершення не можемо обминути ще однієї теми. Нещодавно FIVB виключила з рейтингів росію і білорусь. Але заморозила їх рейтинги, що теоретично дає шанси на їх повернення. У цьому контексті скажіть, чи є шанси, що ці рейтинги будуть розморожені і останньої миті завдяки високим місцям в світовому табелі про ранги росію допустять на Олімпіаду?

– Вони ще сподіваються якось пролізти через Азійські ігри. Але туди росіяни начебто допущені поза конкурсом, медалей їм не вручатимуть. Тому, думаю, і показані ними результати не матимуть офіційного статусу. Якщо не станеться якогось дива, то дорога для росії на Олімпійські ігри закрита.

Новини по темі