«Жінка має кинути чоловіка за п’ять хвилин до того, як чоловік зібрався залишити жінку» – фактично за цим неписаним життєвим правилом вчинив уже колишній наставник «Тоттенхема» Антоніо Конте. В останньому перед паузою на міжнародні матчі поєдинку АПЛ тоді ще тренер «шпор» видав вогняний спіч (після гри з «Саутгемптоном»), у якому відкрито звинуватив футболістів у відсутності «вогню в очах», а клубне керівництво – у відсутності трофеїв та чіткої стратегії упродовж останніх двадцяти років.
Слова Конте були різкими, яскравими і зухвалими. Однак ні Леві (власник клубу), ні футболісти команди, ні навіть уболівальники «шпор» не оцінили «крик душі» італійського тренера. Бо з одного боку, чогось радикально нового Конте не артикулював. А з іншого – він свідомо не захотів розділяти з «винними» невдачу. Виходило так, що всі довкола погані, тоді як Антоніо – у білому костюмі.
Деніел Леві слова Конте зрозумів буквально. І відправив 53-річного тренера у відставку. До кінця сезону керуватиме командою асистент Конте – Стелліні. Цікаво, що практично весь тренерський штаб Антоніо продовжить працювати з «Хотспурс». За винятком його брата Джанлуки. Подейкують, що у цьому питанні Леві з Конте досягли компромісу.
Напевно, цей факт говорить про те, що босу «Тоттенхема» не вдалося в стислий термін домовитися з кимось із «вакантних» (і зайнятих теж) топ-тренерів. Інтерес президента «Тоттнема» приписують до Нагельсмана, Енріке, Зідана, Почеттіно, Де Дзебрі та Гласнера, але ніхто з цих наставників не захотів ризикнути очолити кризову команду на кілька поєдинків нинішнього сезону. Тому поточний чемпіонат Англії «Тоттенхем» дограє під керівництвом асистента Конте.
Але про майбутнє лондонського клубу (і команди) поки що говорити зарано. Та й складно, адже багато залежатиме від того, чи потраплять «шпори» в топ-четвірку АПЛ за підсумками цього сезону, чи пролетять повз. Якщо таки вдасться пробитися до Ліги чемпіонів, дуже навіть можливо, що команду очолить тренер рівня Конте. А якщо ні – можливі варіанти.
Але на даний момент особисто мені здається цікавішою поточна ситуація в клубі, що викликала хвилю обурення Конте та закономірну реакцію Леві.
***
Власне, саме до такої розв’язки йшлося. За великим рахунком, інакше і бути не могло, адже два ведмеді в одному барлозі точно не вживуться. Але про це трохи згодом.
А спочатку – про закономірний регрес «Тоттенхема» у поточному чемпіонаті.
Наприкінці минулого сезону Конте прийшов у команду у статусі переможця та рятівника. І йому таки вдалося «впихнути невпихуєме»: «шпори» на крейсерській швидкості увірвалися до «зони Ліги чемпіонів».
Роль Конте у тому успіху «Тоттенхема» в жодному разі не можна недооцінювати. Саме харизма італійця, ефект новизни від його приходу і дозволив розібраній і невмотивованій команді вирішити головне на той момент турнірне завдання.
Однак у цьому випадку обов’язково потрібно брати до уваги наступний нюанс. Конте на чолі «Тоттенхема» минулого сезону діяв фактично на одному фронті. Йому вдалося струснути команду, перебудувати її, налагодити гру в чемпіонаті. Але все найскладніше на нього чекало в новому сезоні.
Не секрет, що Конте-тренеру у своїх попередніх командах краще вдавалися перші сезони. Показовий приклад у цьому плані – «Челсі». Далі йшла рутина, завищені амбіції та трансферні вимоги, такі ж очікування – і, як наслідок, провал. І, що ще показово, Конте примудрявся фактично на всіх своїх попередніх робочих місцях голосно лаятися зі своїми роботодавцями.
Безумовно, Леві знав, кого запрошував як рятувальника минулого сезону. Але інакше власник «шпор» не міг вчинити. Не міг за визначенням, тому що практично вся історія «Тоттенхема» часів його президентства – це спроба запросити звідкілясь тренера, що засвітився, а не «виростити» його у своїй команді. Якщо говорити простіше, буквально, то Леві кидався на те, що добре «блищить», а не стільки на те, що добре працює. За такою схемою до клубу приходили Сантіні, Рамос, Моурінью, Санту і той самий Конте.
Проте стартовий відрізок Конте в «Тоттенхемі» вийшов вдалим та успішним. І Леві в минуле літнє міжсезоння витратився на трансферні «хотілки» Конте так, як не витрачався досі на жодного свого підопічного наставника. 180 мільйонів євро: стільки виділив Леві минулого літа на придбання нових футболістів. До цього рекорд витрат «шпор» на трансферному ринку був на тридцять мільйонів меншим за два роки раніше.
За великим рахунком, Леві купив Конте майже всіх гравців, яких просив/вимагав тренер. За винятком двох італійців – Бастоні та Дзаньоло. Перший не захотів переходити під жодним соусом, другого «Рома» категорично не захотіла віддавати в оренду – а саме на оренді наполягав «Тоттенхем».
І ось коли почалися звичайні трудові будні, «Тоттенхем» під керівництвом Конте банально поплив. Виліт від кризового «Мілана» у першому раунді плей-оф Ліги чемпіонів, виліт від другого складу «Шеффілд Юнайтед» з Кубка Англії, пробуксовування в останніх турах АПЛ (лондонці хоч і посідають наразі рятівне четверте місце в таблиці, але конкуренти в особі «Ньюкасла», «Ліверпуля» та «Брайтона» мають фору у вигляді пропущених матчів).
***
На виправдання Антоніо можна зарахувати травми провідних гравців. Протягом цього сезону тренер не міг розраховувати то на Сона, то на Льоріса, то на Дайєра, то на Рішарлісона. Випадали на тривалий час Ромеро, Бентанкур та Кулусевськи.
Сам Конте теж мав проблеми зі здоров’ям: йому було зроблено операцію з видалення жовчного міхура. Крім того, моральне здоров’я тренера підкосила смерть його близьких друзів – Джанлуки Віаллі та Синіші Михайловича.
Одного разу футболісти «Тоттенхема» втомилися від досить енергоємних тренувань Конте, від жорсткого акценту тренера на захисний футбол. І почали вимагати грати інакше. І повернення Почеттіно. Обстановка у роздягальні стала токсичною. Особливо після смерті Джан П’єро Вентроне – одного з помічників Конте, тренера з фізпідготовки, який був «душею» роздягальні.
Все це призвело до того, що Конте просто зачинився у собі. Його контракт із клубом закінчувався наприкінці нинішнього сезону, і італієць не захотів його продовжувати. Більше того, він шукав відповідного моменту, щоб піти раніше.
Належного контакту ні по осі «тренер – футболіст», ні по осі «тренер – президент» не було. І емоційний вибух, викликаний стрімким моральним та професійним «вигорянням» Конте, ставав лише питанням часу. Останньою краплею, яка переповнила Антоніо, стала та злощасна нічия з «Саутгемптоном».
Але ця «крапля» стала безперечно вирішальною лише для самого Конте, бо вона не пробила щирістю нікого, хто так чи інакше пов’язаний з «Тоттенхемом».
Для того, щоб справді виправити ситуацію на краще, «бити в дзвони», треба було кричати раніше. Набагато раніше. Коли ще можна було достукатись і до футболістів, і до керівництва. Але Конте вирішив це зробити тоді, коли було потрібно насамперед йому. Фактично заднім числом.
Конте зробив те, що вважав за потрібне. Леві відповів аналогічно. Далі кожен піде своєю дорогою. Президент «Тоттенхема» й надалі гортатиме довідник вакантних топ-тренерів, сподіваючись, що умовний Моурінью нарешті принесе клубу трофеї лише завдяки своєму імені. Італійський тренер і далі перебуватиме у шор-листах провідних клубів Європи, адже харизми та кваліфікації у нього вистачить на стартовий ривок.
Обидва мають рацію у своєму его-невігластві. Але в підсумку, швидше за все, обоє опиняться біля розбитого корита.