Головна Новини спорту Криза Шиффрін і фінал Тур де Скі. Підсумки лижного тижня

Криза Шиффрін і фінал Тур де Скі. Підсумки лижного тижня

by Max
Криза Шиффрін і фінал Тур де Скі. Підсумки лижного тижня

Гірські лижі

Старти тижня:

Субота, 6 січня

Адельбоден (Швейцарія), гігантський слалом, чоловіки

Краньска Гора (Словенія), гігантський слалом, жінки

Неділя, 7 січня

Адельбоден (Швейцарія), слалом, чоловіки

Краньска Гора (Словенія), слалом, жінки

Одерматт продовжив свою переможну серію

У чоловічому Кубку світу стартувала січнева класика – зв’язка найзнаменитіших і найпрестижніших етапів у календарі. Першим з них за традицією був технічний етап у швейцарському Адельбодені. Цього року погодні умови були непростими: теплі температури і туман створили чимало проблем як гонщикам, так і організаторам.

Гігантський слалом довелося проводити за укороченою версією легендарної траси «Хюнігсберглі». Однак це не завадило Марко Одерматту здобути чергову беззаперечну перемогу з перевагою у понад секунду. Це вже сьома поспіль перемога Одерматта в гіганті на Кубку світу – серія, безумовно, вражаюча, але до рекорду ще дуже далеко: великому шведу Інгемару Стенмарку вдавалося виграти 14 гігантів поспіль.



Getty Images/Global Images Ukraine. Марко Одерматт

Однією з головних подій гіганта стало друге місце Александера Омодта Кілде. Для зіркового швидкісника це перший у кар’єрі подіум у гіганті. До розриву хрестоподібних зв’язок коліна норвежець багато разів бував на підступах до подіуму, часто фінішував у топ-6, але до трійки найкращих дістатися так і не зміг. І ось тепер він на подіум піднявся, та ще й де – на одному з найпрестижніших стартів сезону! За такого прогресу Кілде в гіганті можна було б поміркувати про його шанси в загальному заліку, але нинішній сезон Александер розпочав дуже невдало, і втратив дуже багато «своїх» очок у швидкісних видах. Такий монстр як Одерматт подібних помилок не прощає.

У гіганті відзначимо успіх не тільки Кілде, а всієї збірної Норвегії, яка заїхала в топ-10 вп’ятьох. А ось недільний слалом для вікінгів вийшов помітно слабшим, хоча за першою спробою здавалося, що норвежці знову виступлять блискуче. Але в другій на них чекало фіаско. Зійшли з дистанції Хенрік Крістофферсен і Александер Стеен Ольсен, який лідирував після першого заїзду, але припустився помилки вже на самому початку другої траси. Ну а Крістофферсен продовжує пошук оптимальних налаштувань до своїх лиж Van Deer. Не спасував у другій спробі слалому тільки Атле Лі Макграт, який залишився на своєму другому місці.

Повертаючись до гіганту, його пропускав лідер збірної Франції Алексіс Пінтуро – він терміново вирушив додому, щоб встигнути на народження своєї дитини. Не побачили ми в Адельбодені й Матьє Февра – у нього перелом ключиці. Точні терміни відновлення поки що не відомі.

Продовжує прогресувати в гіганті Алекс Вінатцер, який знову оновив свій особистий рекорд у цій дисципліні – 11-те місце. А ось свій улюблений слалом наступного дня він провалив, зійшовши з дистанції вже в першій спробі. Сходів у слаломі загалом було дуже багато. Не дістався до фінішу першої спроби, зокрема, і Клеман Ноель, у якого взагалі дуже погані взаємини з трасою в Адельбодені: 5 сходів у 7 стартах. Також зійшли в першій спробі Крістоффер Якобсен і Ей Джей Гінніс, який після раптового прориву наприкінці минулого сезону нинішню зимову кампанію проводить поки що дуже невдало.

Велика кількість сходів і поганий стан траси створювали умови для сенсацій і великих рейдів у другій спробі слалому. І всього цього ми побачили більш ніж достатньо. З 16-го місця на подіум прорвався 29-річний австрієць Домінік Рашнер під 35-м стартовим номером. До цього в слаломі він ніколи не піднімався вище 16-го місця. Лише вдруге в кар’єрі до топ-5 у слаломі потрапив господар траси Марк Роша. Шостим став Самуель Колега – його найкращий результат у кар’єрі на Кубку світу.

Ну а виграв слалом Мануель Феллер, для якого це вже друга перемога в нинішньому сезоні – якщо хто забув, саме він виграв перший старт нинішнього сезону в листопаді в Гурглі. Феллер блискуче реабілітувався за невдачу в гіганті, де він йшов четвертим після першої спроби, але груба помилка на другій трасі відкинула його аж на 26-те місце.

Криза настала? Шиффрін провалила етап у Краньській Горі

Ще в грудні, коли Мікаела Шиффрін добивалася успіхів у швидкісних видах на Кубку світу, ми говорили про те, що це може обернутися для неї серйозними проблемами в середині сезону. Коли американка з самого старту сезону починає регулярно ходити не тільки свої коронні технічні види, а й швидкісні, то її тіло такого рівня напруги не витримує, і в січні настає досить помітне просідання форми.

І, схоже, воно підкралося до американки навіть раніше, ніж зазвичай – на початку січня. Можливо, такі висновки робити ще занадто рано, але не можна не констатувати той факт, що етап у Краньській Горі вона провалила. У гіганті Шиффрін посіла скромне дев’яте місце, при тому, що ніяких грубих помилок у Мікаели не було: вона просто дуже багато програвала прямим суперницям за темпом. А наступного дня американка взагалі зійшла в першій спробі слалому – попереднього разу подібне з нею траплялося два роки тому в тій же Краньській Горі. І то – тоді Шиффрін зійшла в другій спробі. А першому заїзді в слаломі на Кубку світу вона попереднього разу сходила з дистанції аж 7 років тому – у січні 2017 року в Загребі.

Ще перед етапом у Краньській Горі Шиффрін повідомила про те, що планує виступити в наступному швидкісному етапі Кубка світу в Альтенмаркт-Цаухензеє, незважаючи на те, що туди вона в попередні роки приїжджала нечасто. Не виключено, що після фіаско в Краньській Горі Мікаела свої плани перегляне. З одного боку – ризик підпустити конкуренток за загальним заліком, з іншого – посилити поточне просідання форми.



Getty Images/Global Images Ukraine. Мікаела Шиффрін

Варто зазначити, що менш титуловані партнерки Шиффрін по збірній США в слаломі її підстрахували просто блискуче. П’ятою стала Пола Мольцан, яка за день до цього зійшла в гіганті, а третьою стала 23-річна Ей Джей Харт, яка до цього в слаломі жодного разу навіть не потрапляла в топ-10. Як і Рашнер у чоловіків, вона прорвалася на подіум з 16-го місця після першої спроби з дуже далеким (38-м) стартовим номером. І якщо у чоловіків останніми роками подібні прориви траплялися не раз, то у жінок подібного не пригадується.

Виграла слалом Петра Влхова, яка випередила Лену Дюрр. Днем раніше словачка на своїй майже домашній трасі лідирувала після першої спроби в гіганті, але в підсумку відступила на четверте місце.

Провалила слалом збірна Швеції – зійшли з дистанції Анна Свенн-Ларссон, Ханна Аронссон Елфманн і Корнелія Елунд. Врятувала команду тільки Сара Хектор зі своїм шостим місцем. Свенн-Ларссон після першої спроби йшла восьмою – схоже, четверте місце в Лінці не було випадковістю, і шведка поступово повертає собі звичні високі швидкості.

Не може занести собі в актив слалом і збірна Хорватії. Леона Попович у другій спробі з другого місця відступила аж на 11-те. А Зрінка Лютіч у другій спробі зійшла з дистанції, при тому, що і в першій допустила грубий збій і показала лише 29-й результат. Щойно ми почали хвалити Лютіч за те, що в неї з’явилася стабільність, як вона знову почала регулярно припускатися грубих помилок.

Відзначимо 12-те місце в слаломі 20-річної представниці Латвії Дзеніфери Германе. Це лише її третя в кар’єрі гонка на Кубку світу і вже друге поспіль (після 22-го місця в Лінці) потрапляння в очки. Схоже, в екзотичної для гірських лиж збірної з’явилася дуже цікава молода спортсменка. Восьмою стала француженка К’яра Пожно, для якої це також найкращий результат у кар’єрі на Кубку світу.

Повертаючись до гіганту, його виграла Валері Греньє. Для канадки це друга в кар’єрі перемога на Кубку світу, при чому перша була здобута рік тому на цій же трасі. Повернулася на подіум Лара Гут-Бехрамі, яка стала другою.

Топ-3 замкнула Федеріка Бріньоне, що дозволило їй трохи наблизитися в загальному заліку до Шиффрін. Відставання, як і раніше, велике (232 очки), однак, якщо спад форми у Шиффрін затягнеться, то все може статися. Продовжує розчаровувати Марта Бассіно, яка лише замкнула топ-10. Соф’я Годжа цього разу посіла 12-те місце, але при цьому наробила багато дрібних помарок. Складається враження, що без них Годжа, можливо, навіть готова боротися за призові місця.

Загальний залік Кубка світу (чоловіки):

Загальний залік Кубка світу (жінки):

Лижні гонки

Тур де Скі (чоловіки)

Тур де Скі (жінки)

Амундсен скористався відсутністю суперників

У неділю традиційним штурмом фінального підйому Альпе ді Черміс завершилася 18-та в історії супербагатоденка Тур де Скі. У чоловіків загальний залік передбачувано виграв головний передстартовий фаворит – Харальд Остберг Амундсен. Хоча, відверто кажучи, як передстартовий статус фаворита, так і підсумковий успіх норвежця обумовлений не в останню чергу відсутністю його зіркових партнерів по команді – Йоханнеса Клебо, Сімена Хегстада Крюгера та інших.

Але це не привід применшувати заслуги самого Амундсена. Норвежець, який починав кар’єру як вузькоспеціалізований конькіст-дистанційник, став справжнім універсалом, і виграв Тур, в якому в дистанційних гонках був дуже явний акцент у бік класичного стилю. Перемога Амундсена могла б бути ще більш впевненою, якби не падіння у чвертьфіналі другого спринту в Давосі.

Завдяки цьому успіху Харальд ще й зміцнив своє лідерство в загальному заліку Кубка світу. Клебо тепер програє йому 568 балів – за нинішньої системи нарахування очок відіграти таке неможливо, якщо тільки сам Харальд не захворіє і не травмується.



Getty Images/Global Images Ukraine. Харальд Остберг Амундсен

Крім успіху самого Амундсена варто визнати, що він багато в чому врятував від провалу збірну Норвегії, яка без кількох зіркових виконавців виглядала за своїми мірками слабко. Системний спад форми у Пола Гулберга підтвердився, і в підсумку він фінішував лише 11-м у загальному заліку, гідно виступивши хіба що в мас-старті у Валь ді Ф’ємме в передостанній день.

Мартін Льовстрьом Ньєнгет як дистанційник з ухилом у бік класики міг і повинен був боротися за призові місця, але у фінальній горі трохи не потягнув і в підсумку задовольнився лише четвертим місцем у загальному заліку. Тренерський штаб збірної Норвегії обіцяв, що сильним у горі буде Хенрік Доннестад, який до складу команди на Тур потрапив лише завдяки хворобам Клебо і Крюгера. Однак у підсумку на фініші на Альпе ді Черміс він був лише 12-м, і в загальному заліку посів сьоме місце.

Хоча яскраві гонки у виконанні Доннестада були. Наприклад, переслідування класикою в Давосі на п’ятому етапі, де він багато працював на Амундсена, але програв йому в спринті за перемогу. Були навіть розмови про те, що Харальд міг би і поступитися Доннестаду на фініші на знак подяки за виконану роботу, але все ж таки такі жести більш характерні для велоспорту.

Багато чого чекали від Дідріка Тонсета, проте у нього нинішній Тур зовсім не пішов, і він зійшов з дистанції під час переслідування в Тоблаху на третьому етапі, за день до цього проваливши розділку. А ось хто гідний похвали, так це Ерік Вальнеш, який у загальному заліку замкнув топ-6. Міг би опинитися і вище, якби хоч один зі спринтів був його улюбленою класикою. Вальнеш дуже грамотно пройшов від оборони фінальний підйом, а за день до цього виграв мас-старт у Валь ді Ф’ємме (нехай він і вийшов дуже неселективним) – показник хорошого відновлення в рамках багатоденки, чим може похвалитися далеко не кожен спринтер.

Відносна слабкість збірної Норвегії призвела до незвичної в останні роки національної різноманітності на вершині підсумкового загального заліку. У топ-5 фінішували француз Уго Лапалю, німець Фрідріх Мох і швейцарець Беда Клеє. До слова, всі троє, як і Ньєнгет, зуміли піднятися так високо в загальному заліку незважаючи на те, що не пройшли кваліфікацію в жодному зі спринтів – показник того, що цьогорічний Тур вийшов досить складним за рельєфом і селективним.

Є цьому і ще одна причина – це переслідування в Давосі на п’ятому етапі за результатами спринту, в якому в загальний залік пішов не чистий час персьюту, а результати на фініші. Черговий доказ того, що гонки переслідування в рамках багатоденок – не найкраща ідея, тому що найчастіше в них ніхто не хоче брати ініціативу на себе, збирається великий пелотон, і це «обнуляє» результати або попереднього етапу, або всіх попередніх гонок – залежно від того, за чим формується старт-лист переслідування. Зараховувати в загальний залік чистий час переслідування – більш справедливо зі спортивної точки зору, але такий формат створює труднощі сприйняття для простих уболівальників.

Повертаючись до національного розмаїття, воно могло б бути ще більшим, якби не зійшов британець Ендрю Масгрейв, який на старті сезону в дистанційних гонках часто був чи не єдиним, хто міг боротися із засиллям норвежців.

Блискуче виступила на Турі збірна Франції. Уго Лапалю став третім у загальному заліку, Жюль Лап’єр завдяки перемозі на Альпі ді Черміс піднявся на дев’яте місце в генеральній класифікації. У топ-10 на горі потрапив навіть знаменитий ветеран Моріс Маніфіка, який на старті сезону навіть не пробивався до складу на Кубок світу. Загалом же на нинішньому Турі на подіум на етапах піднімалися одразу чотири різних французьких лижники – безпрецедентне для цієї збірної досягнення. Двічі потрапив до топ-10 на етапах 22-річний Ремі Бодрен, для якого нинішній Тур став дебютом на рівні Кубка світу.

Обидва спринти виграв Лука Шанава, у першому спринті в Тоблаху другим став Жюль Жаппаз. До слова, з ім’ям Шанава на нинішньому Турі пов’язаний невеликий скандал. На 20-кілометровому переслідуванні вільним у Тоблаху на третьому етапі він не потрапив у ліміт часу, проте організатори вирішили закрити на це очі і не зняли Лука з гонки, дозволивши йому вийти на старт другого спринту в Давосі, який він і виграв.

Продовжуючи тему національного розмаїття, не можна не відзначити і сенсаційне третє місце швейцарця Сіріла Фендріха в мас-старті у Валь ді Ф’ємме в передостанній день. Про хорошу готовність Фендріха багато говорилося ще перед стартом сезону, і ось нарешті це вилилося в перший серйозний успіх.

Несподівано виграв розділку в Тоблаху на другому етапі Пертту Хювярінен, для якого це перша в кар’єрі перемога на Кубку світу. З огляду на відсутність Іво Нісканена і великі проблеми з підготовкою лиж у фінів на старті нинішнього сезону, такого успіху від Хювярінена точно ніхто не чекав.

А ось для збірної Швеції Тур де Скі вдалим не назвеш. Так, в окремі дні у команди були проблеми з лижами, але загалом пояснити невдалий виступ тільки цим не можна. Калле Халварссон так і не зміг відновитися після коронавірусу, Вільям Поромя окремі солідні виступи чергував із відвертими невдачами, і в підсумку найкращим зі шведів у загальному заліку став Єнс Бурман – восьме місце.

Не може занести собі в актив цьогорічний Тур і Федеріко Пеллегріно, в якого вдалими, за великим рахунком, вийшли тільки дві гонки – спринт у Давосі (третє місце) і переслідування в Тоблаху, де він на 20-кілометровій дистанції показав восьмий чистий час. Перед класичним мас-стартом у Валь ді Ф’ємме італієць зійшов через шлунковий вірус.

Друга перемога на Турі для Діггінс

У жінок Тур де Скі виграла Джессіка Діггінс. Безумовно, перед стартом багатоденки всі віддавали належне американці та її чудовій поточній формі, проте шанси Джессіки повторити успіх 2021 року оцінювали скромно через дуже сильний ухил у бік класики в дистанційних гонках. І виліт уже в півфіналі спринту в Тоблаху на першому етапі виглядало як тривожний симптом.

Однак надалі Діггінс виглядала просто блискуче. Американка дуже гідно мінімізувала свої втрати в гонках класикою та завдала дуже потужного вирішального удару по суперницях на третьому етапі – у коньковій гонці переслідування на 20 км у Тоблаху. Його Діггінс виграла і за фактом прибуття першою на фініш, і за чистим часом, зумівши привезти найближчій переслідувачці, Вікторії Карл, цілих 40 секунд.

Фінальний підйом на Альпе ді Черміс американка йшла від оборони та мала дуже гідний вигляд, проте на останніх сотнях метрів дистанції їй було дуже важко, і загалом її стан був близький до тієї напівнепритомності, в якій фінішувала Фріда Карлссон рік тому. Але навіть незважаючи на такий стан, Діггінс на Альпе ді Черміс фінішувала шостою, показавши просто неймовірні вольові якості та вміння терпіти.

Як і Амундсен у чоловіків, Діггінс завдяки перемозі на Турі помітно зміцнила своє лідерство в загальному заліку, і в найближчого переслідувача виграває вже 308 очок. Можна лише повторити те, що вже було сказано в контексті Амундсена: без форс-мажорів за нинішньої очкової системи таке не відіграється.



Getty Images/Global Images Ukraine. Джессіка Діггінс

Партнерка Діггінс по команді Розі Бреннан нинішній Тур провалила, незважаючи на те, що за маршрутом він підходив їй набагато краще, ніж Джессіці. Однак Бреннан вкотре проявила себе яскраво вираженим «декабристом»: саме починаючи з Туру у неї пішло помітне просідання форми. Фінальний підйом в Альпе ді Черміс виграла ще одна представниця США – Софія Локлі, для якої це перший гучний успіх у кар’єрі. Раніше вона була відома своїми одкровеннями про пристрасть до алкоголю в міжсезоння.

Незважаючи на те, що Діггінс на Альпе ді Черміс захищалася дуже гідно, насправді вона була всього за півхвилини від того, щоб втратити перемогу в загальному заліку. Хейді Венг загалом виглядала доволі блідо, хоч і дуже стабільно, проте у фінальному підйомі вона завжди на перших ролях. Цього року легендарна норвежка показала другий час на горі та перестрибнула з сьомого одразу на друге місце в загальному заліку.

Нехай форма у Венг зараз далека від оптимальної, але її відновлення і клас як гірника – це константа, і ці якості вона може проявляти навіть не в найкращому стані. Але ж не будемо забувати про те, що кваліфікацію до другого спринту в Давосі вона не пройшла багато в чому через падіння в одному з поворотів. Якби Венг потрапила в плей-офф – у Діггінс могли б бути великі проблеми.

Решта ж норвежок на нинішньому Турі виглядали досить слабко. Лотта Венг, Анне К’єрсті Кальво і Астрід Слінд до фінішу не дісталися, остання хоча б встигла провести дві гідні дистанційні гонки в Тоблаху. У Кальво, як не парадоксально, найкращою гонкою на нинішньому Турі став спринт у Давосі.

Крістін Шістад до фінішу також не дісталася, і в обох спринтах, хоч і піднялася на подіум, протиставити збірній Швеції нічого не змогла. Більше запам’яталася Шістад на нинішньому Турі скандальним інцидентом у спринті в Давосі, де вона під час півфінального забігу відверто збила в одному з поворотів Емму Рібом. Виглядало як чистої води дискваліфікація, але судді норвежку не покарали, після чого Шістад і шведки обмінялися словесними уколами через пресу і соцмережі.

Як і чоловіків, обидва спринти виграла одна й та сама людина – Лінн Сван. Для неї це перші перемоги на Кубку світу майже за три роки. Після цього у шведки була важка травма плеча, яка дуже надовго вивела її з гри. І ось зараз суперталановита шведка нарешті по-справжньому повернулася. Сумарно на її рахунку на нинішньому Турі цілих три перемоги – вона також виграла мас-старт у Валь ді Ф’ємме на передостанньому етапі, скориставшись тим, що він вийшов не дуже селективним. У загальному заліку Сван фінішувала шостою, і, якщо шведка продовжить прогресувати такими темпами, то вже наступного року може стати серйозним претендентом на подіум.

Йонна Сундлінг у спринтах була в тіні Сван, але в дистанційних гонках мала трохи кращий вигляд, зуміла уникнути провалу в переслідуванні в Давосі і завдяки цьому випередила її в загальному заліку – п’яте місце. А ось Майя Дальквіст з цьогорічного Туру зійшла, так і не піднявшись на подіум у жодному зі спринтів – вона поки що далека від оптимальних кондицій після хвороби. Не дісталася до фінішу і Ебба Андерссон, яка так і не змогла повною мірою впоратися з наслідками коронавірусу, який вона перенесла за кілька днів до старту.

Фріда Карлссон завдання захисту чемпіонського титулу на нинішньому Турі не виконала, фінішувавши четвертою в загальному заліку, хоча в окремих дистанційних гонках мала дуже сильний вигляд, та й у спринтах двічі пробивалася до плей-оф. Що ж завадило Фріді? По-перше, слабка розділка в Тоблаху, де вона показала лише 11-й результат.

По-друге, неправильний вибір стратегії на переслідування класикою в Давосі. Ті спортсменки, які в цій гонці у важких погодних умовах поставили на даблполінг (і відповідну підготовку лиж під цю техніку), у підсумку дуже сильно помилилися – рельєф траси виявився занадто важким. З усіх, хто поставив на даблполінг, високо фінішувала лише Карлссон – сьоме місце, що свідчить про те, що фізично того дня вона була дуже сильною. Ну і на фінальному підйомі на Альпе ді Черміс Фріда знову не вразила – лише десятий результат. Незважаючи на те, що за статурою шведка дуже схожа на Терезу Йохауг, з підйомами у неї справи, схоже, набагато гірші, ніж у легендарної норвежки.

Третьою в загальному заліку стала Кертту Нісканен, яка виграла дві з трьох дистанційних гонок класикою. На стартовому відрізку сезону результати збірної Фінляндії були провальними, і було це пов’язано, перш за все, з проблемами в підготовці лиж. Щойно фінські сервісмени цю проблему вирішили – одразу прийшли результати: чого тільки варта перемога Хювярінена у розділці у чоловіків! Та й у фінальній горі Нісканен дуже приємно здивувала, показавши четвертий результат. Почала оживати і Кріста Пармакоскі, яка фінішувала сьомою в загальному заліку за рахунок стабільності, не потрапивши в топ-6 на жодному з окремих етапів.

Розчарувала Тереза Штадлобер, яка посіла в загальному заліку лише 13-те місце. На такій складній і селективній багатоденці чиста дистанційниця з Австрії могла і повинна були фінішувати набагато вище.

Дельфін Клодель трохи розчарувала в підйомі на Альпе ді Черміс, лише вигравши спринт за третє місце. Від француженки чекали більшого, враховуючи, що тут вона боролася за перемоги ще тоді, коли за загальним рівнем була лише міцним середняком Кубка світу.

Загальний залік Кубка світу (чоловіки):

Загальний залік Кубка світу (жінки):

Новини по темі