Не вийшло. Від слова «зовсім». Ведений Френком Лемпардом «Евертон» міцно забуксував на дні турнірної таблиці. Після двадцяти турів в активі «ірисок» лише п’ятнадцять очок, три перемоги та п’ятнадцять забитих м’ячів. Підсумок: передостаннє, дев’ятнадцяте місце в таблиці (хоча у «Саутгемптона», що йде останнім, стільки ж турнірних балів).
Вперше в історії АПЛ «Евертон» дуже близький до пониження в класі. Гра, яку показує ліверпульська команда, викликає лише зневіру та апатію. Не видно навіть проблисків мінімальної надії – тих необхідних «промінчиків світла», завдяки яким можна виправити ситуацію. Тому все закономірно, логічно та правильно: керівництво «Евертона» відправило Френкі Лемпарда у відставку.
Разом із уже колишнім коучем «ірисок» залишили клуб і всі його помічники. Добре обставлена історія завершилася гучним провалом. І якщо «Евертон» знайде собі нового тренера, причому знайде оперативно, то знайти нову гідну роботу колишньому керманичі мерсисайдців буде дуже і дуже проблематично. У свої 44 роки Френка вже можна вважати «збитим льотчиком».
***
Лемпард на посаді наставника «Евертона» не протягнув і року. Його призначили 31 січня минулого року, а звільнили 23 січня 2023-го. За цей час молодий фахівець провів на чолі «ірисок» 44 поєдинки. Перемог здобуто лише 12-ть. Є питання, чому Френкі вказали на двері?
Заради справедливості слід зазначити, що навіть більш відомим і досвідченим наставникам – попередникам Лемпарда – не вдавалося провести хоча б два повних сезони на тренерському містку. «Евертон» останні роки (після відходу Роберто Мартінеса) – англійський аналог «палати номер шість». З усіма наслідками: підвищеною температурою, завищеними очікуваннями та дуже високою плинністю кадрів. Ситуацію на краще не зміг виправити навіть такий метр, як Карло Анчелотті.
Не склалося і у Рафи Бенітеса, замість якого і приходив Лемпард.
Лемпс минулого сезону прийняв «Евертон», що йшов на 16 місці. Від зони вильоту ліверпульців відокремлювали тоді чотири очки. Із відміряних турнірною дистанцією двадцяти поєдинків Лемпард програв одинадцять.
Тобто, прихід нового головного тренера не став рятівним колом для «Евертона»: команда і при Лемпарді продовжувала ходити по лезу бритви, за будь-якого необережного руху могла звалитися на турнірне дно.
Та що там казати: у дев’яти стартових поєдинках Лемпарда на «Гудісон Парк» його команда зазнала сім поразок. Вже тоді було зрозуміло, що не по Сеньці шапка. Вже тоді було зрозуміло, що нічого кардинально нового колишня легенда «Челсі» та збірної Англії «Евертону» не зможе дати.
Але Фархад Моширі, власник клубу, того разу виявив терпіння. Та й, напевно, справді було б необачно поміняти тренера, хай і після стартового провалу, прихід якого був обставлений у клубі, як «ренесанс».
Тим більше, що потім «іриски» прийшли до тями. І таки встигли видертися з турнірної прірви.
Окремий емоційний спалах – вирішальна гра проти «Крістал Пелас» (у передостанньому турі минулого сезону): «Евертон» поступався 0:2, але зумів не лише зрівняти рахунок, а й вирвати перемогу – 3:2. Після фінального свистка на полі була купа мала. Святкували продовження елітної прописки не лише футболісти, а й уболівальники, що вибігли на газон. Лемпард отримав «індульгенцію» на наступний сезон. Той матч Френкі назве одним із найвизначальних у його тренерській кар’єрі.
***
Новий сезон «Евертон» розпочав більш-менш. Восени команда бовталася у середині турнірної таблиці. На більше від неї зараз ніхто і не розраховував, тому її наставник міг трохи розслабитись.
Але далі стався провал. Дев’ять поразок у останніх дванадцяти поєдинках АПЛ. А якщо говорити про останні ігри, то «Евертон» програв шість матчів із семи. Це явно «чемпіонський» графік. Тільки не на шляху до «золота», а на шляху до Чемпіоншипу.
Цього разу Моширі не став терпіти, і в телефонній розмові з Лемпардом відправив тренера у відставку. Мені здається, що сказати щось виразне на свій захист Френк не міг. Справа і справді була погань.
Так, за бажання можна згадати затерту тему про те, що клубний менеджмент «Евертона» навряд чи можна вважати найпрофесійнішим у Лізі, що клубна академія вже давно не вирощує талантів на кшталт Руні, що скаути рідко знаходять на трансферному ринку справжнє підсилення (за винятком Миколенка та Івобі). Швидше за все, це теж буде правдою.
Але правда і те, що навіть за непрофесійного керівництва «Евертон» залишається цілком благополучним з погляду фінансування клубом. І цілком привабливим проектом. Не кажучи вже про славну історію і не забуті амбіції.
Цьому клубу просто потрібно було знайти свого тренера. Такого, як Девід Мойєс. Або, хоча б, як Роберто Мартінес.
На «Гудісон Парк» вважали, що новим Мойєсом стане Лемпард. І прорахувалися.
В принципі, підстав для оптимізму і спочатку майже не було. Тренер-Лемпард до приходу в «Евертон» нічим себе не проявив. Починав він у «Дербі Каунті», з яким не зумів вийти до Прем’єр-ліги. Проте далі було підвищення – його покликав рідний «Челсі».
У першому сезоні на чолі «синіх» – четверте місце, яке за умов «трансферного бана» вважали успіхом. Однак, коли клуб розпочав серйозні кадрові вливання, Френк не впорався із завданням. Невтішна восьмиматчева серія, в якій вибороли лише дві перемоги, коштувала Лемпарду роботи на «Стемфорд Брідж».
Його підібрав «Евертон». Щось середнє між «Дербі Каунті» та «Челсі». Місце здавалося ідеальним для прогресу, для відновлення репутації, для подальшої блискучої кар’єри.
Але й там не зрослося. Лемпард не був гнучким тренером, він не вмів протистояти колективам ні сильнішим за його вже колишню команду, ні слабшим за її потенціал. Крім якихось локальних успіхів – на кшталт перемог над «Челсі» або «МЮ», – Френк на чолі «Евертона» не запам’ятався зовсім нічим.
Тож і був змушений піти.
І цілком може бути, що цього разу Лемпс піде в тренерське небуття.