Осінь – час збирання врожаю, підготовки до зими та навчального року, передає KURAZH.
Літо дає коріння, а осінь — насіння.
Хвали літо, коли осінь прийде.
У доброго хазяїна восени й соломина не пропаде.
В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає, поливає.
Жовтень ходить по краю та й виганяє пташок з раю.
Вересень пахне яблуками, а жовтень — капустою.
Листопадовий день, що заячий хвіст.
Осінь на строкатому коні їздить.
Як вересніє, то й дощик сіє.
Восени і горобець багатий.
Листопад – зимовий поріг.
Восени всі знають, що дощі йти заважають.
У листопаді зима з осінню сперечаються.
Літо дає коріння, а осінь — насіння.
Восени і курчата курми будуть.
Хвали літо, коли осінь прийде.
Прийшла покрова — сиди, чумак, дома.
Серпень варить, вересень до столу подає.
У жовтні до обіду осінь, а після обіду-зима.
Осінній дощ дрібно сіє, так довго тягнеться.
Жовтень землю покриє де листком, а де сніжком.
У листопаді сонце крізь сльози й «білих мух» посміхається.
Одна осінь краще трьох весен.
Весною не посієш – восени не збереш.
Восени день блисне, а три кисне.
Листопад — вересню онук, жовтню син, а зимі рідний брат.
Осінь збирає, а весна поїдає.
Плети влітку рукавиці — в листопаді пригодиться.
У вересні ложка води робить два болота.
У листопаді як зазиміє, то й жаба оніміє.
Як листопад дерев не обтрусить – довга зима бути мусить.
Як листя жовтіє, то поле сумніє.
Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки.
Літо дає коріння, а осінь — насіння.
У доброго хазяїна восени й соломина не пропаде.
У жовтні гріє ціп, а не піч.
В жовтні з сонцем розпрощайся, ближче до печі підбирайся.
Восени молоко сірником сьорбають: раз вмочать, два згадають, а потім і в рот понесуть.
Пізньої осені одна ягода, та й то гірка горобина.
Восени худоба жиріє, та людина добрішає.
Весна красна, але голодна; осінь дощова, але ситна.
Осіння муха (пізня) боляче кусає.
Осінь хвастлива, зате весна справедлива.
Як літо зі снопами, так і осінь – з пирогами.
Вересень слухає погоду січня.
Восени багач, а навесні прохач.
Восени і буряк — м’ясо.
Осінь — наша мати, і жебрака нагодує.
Восени і заєць спасений.
