13-14 січня у швейцарському місті Беллінцона відбулося яскраве льодове шоу Music on ice, у якому взяв участь відомий у минулому швейцарський фігурист, а нині тренер Стефан Ламб’єль, а також один із його учнів – Денис Васильєв із Латвії. У Європі проходить досить мало подібних шоу, та ще й з таким складом, тож обидва вечори трибуни були повністю заповнені.
Наш кореспондент трохи поспілкувалася з Ламб’єлем на репетиції шоу про першу половину цього сезону, його роботу з українською фігуристкою Любов’ю Жолобовою та кумедні моменти під час змагань.
Хотілося б дізнатись, як справи у юної української фігуристки Любові Жолобової. Останній раз я бачила її у липні, коли приїжджала до вас у Шампері подивитися, як проходить літній майстер-клас Skating school of Switzerland . Чи можете ви сказати, що бачите зміни чи покращення в її катанні?
Так, я напевно бачу покращення в її катанні, і я, як і раніше, дуже радий займатися з нею. Ми працюємо разом уже майже рік, і, звичайно, я до неї вже прив’язався, бо тепер знаю її трохи більше. Як я говорив раніше, юній дівчині нелегко повністю змінити своє оточення та життя, але я сподіваюся, що вона знайшла комфорт та спокій у Шампері. Вона стала набагато дорослішою, а також самостійнішою. Ми працюємо з нею над каскадом з двох потрійних стрибків, а також над її акселем, щоб був доробок на потрійний аксель. Я хочу, щоб вона відпрацювала правильний захід на цей стрибок, щоб мала достатньо місця для трьох обертів у повітрі і щоб вона розуміла, як використовувати це, щоб виконати потрійний аксель. Ми також працюємо над розвитком її навичок вистави, інтерпретації музики та покращенням реберності, щоб Люба була точнішою, а також ставала сильнішою.
Перша половина сезону була чимось на зразок американських гірок для вас як тренера, але загалом виявилася дуже успішною для ваших учнів. Які моменти найбільше запам’яталися вам?
Одним із яскравих моментів, безумовно, було те, що Коширо Шимада та Денис Васильєвс разом змагалися на Гран-прі у Шеффілді. Іншим був чемпіонат Японії, де я був із Коширо та Шомою Уно, особливо запам’яталося останнє тренування перед довільною програмою. Для мене було таким чудовим моментом побачити їх дорослими та відповідальними, які знають, чого вони хочуть і що їм потрібно. Вони жодного разу не прийшли до мене за допомогою, і це було дуже приємно. Я просто насолоджувався і, пам’ятаю, подумав: «Вау, це чудово».
Чи ви очікували, що Коширо стане срібним призером на чемпіонаті Японії?
Я не очікував цього. Я маю на увазі, звичайно, ми завжди прагнемо кращого результату. Я був дуже щасливий, що він був зосереджений на собі і на тому, що мав зробити, і те, як він поводився на тренуваннях, показало мені, що він знає, що має робити.
Ви вперше за три роки знову виступали в Європі – спочатку на Golden Skate Awards у Мілані у листопаді, а потім на шоу Music on ice у Беллінцоні у січні. Чи сумували ви за цим? Ваші шанувальники однозначно так!
Так, безумовно! Я не так багато виступаю, тому щоразу тепер як подарунок. Я не знаю, скільки ще шоу у мене буде цього року, тому я просто приймаю все як є і насолоджуюся.
Чи плануєте ви ставити нові програми для себе?
У мене поки що немає жодних конкретних планів щодо майбутніх виступів, але так, є плани щодо роботи над новими програмами. Тож, мабуть, у лютому-березні-квітні я почну над цим працювати.
Як вам вдається зберігати свою енергію та продуктивність за такого напруженого графіка?
У мене є такий невеликий девіз: чим більше ти робиш, тим більше ти робиш. Я думаю, що коли машина запущена, більш ефективно підтримувати двигун у робочому стані, скажімо так. Найскладніше — це коли ти повністю зупиняєшся, а потім треба знову почати працювати, тому навіть коли я перебуваю в періоді дуже низької інтенсивності, я намагаюся підтримувати роботу свого «двигуна», щоб я міг керувати рівнем енергії, але без повного згасання.
Чи можете ви згадати якісь смішні моменти з нещодавніх змагань чи шоу?
Я думаю про веселощі і відразу ж уявляю Гіслена (Бріана – один із тренерів Skating school of Switzerland, – прим. ред.). Мені завжди дуже весело працювати з ним, і на фіналі Гран-прі в Турині кожне тренування було кумедним. Наприклад, ми влаштували з ним справжній концерт і дуетом співали пісню з «Красуні та чудовиська» – це був наш момент. Здається, це навіть потрапило до когось на відео (сміється).
Також був невеликий інцидент із пожежею у тренерському готелі в Турині. У підсумку о 1.30 ночі всі тренери зібралися на рецепції, бо спрацювала пожежна сигналізація, і було так смішно бачити всіх у піжамах. Були й дуже гарні вбрання!
Якби ви могли повернутись у минуле і поговорити з самим собою в юності, що б ви сказали?
Йди спати! Відпочивай, все буде гаразд. Можливо, я трохи перестарався і дуже багато хвилювався під час своїх змагальних років, тож я сказав би собі саме це.
Тобто ви сказали б те саме своїм учням?
Ні! (сміється) Гаразд, якщо вони відчувають те саме і перебувають у такому ж стані, тоді так, але не всім це потрібно. Деяким із них я, напевно, сказав би: тобі час прокинутися!
Марина Настевич із Беллінцони
Фото – Wilma Alberti, Alberto Ponti