Гонки тижня
3 – 8 квітня – Тур Країни Басків
Маршрут Туру Країни Басків 2023 року відверто розчарував. Цього року організатори вирішили прибрати з нього як розділку, там і класичний підйом на Аррате в Ейбарі, не запропонувавши при цьому нічого цікавого натомість. І нинішня версія «Ітцулії» дійсно вийшла недостатньо селективною і багатою на події, і це саме той випадок, коли в цьому винен маршрут, а не гонщики.
Стартовий протокол цьогорічного Туру Країни Басків також був не дуже багатим і зірковим за мірками цієї багатоденки. І в підсумку Йонас Вінгегор, навіть на такому відносно простому маршруті, виглядав немов вовк, що увірвався в курник. Данський гонщик «Jumbo Visma» виграв 3 з 6 етапів і впевнено переміг у загальному заліку.
Особливо вражаючим вийшов перфоманс Вінгегора на заключному етапі до Ейбара, коли він пішов у сольну атаку на передостанньому підйомі, і відповісти Йонасу не зумів ніхто. На цьому самому передостанньому підйомі Ісуа (4,1 км, середній градієнт 9%) капітан «Jumbo Visma» видав якісь неймовірні вати: середні 7,46 Вата/кг на 11 хвилин і 17 секунд підйому. За цифрами цей перфоманс увійшов до топ-25 найпотужніших в історії велоспорту. При чому, це перше оновлення топ-25 рейтингу з часів перемоги Альберто Контандора на Верб’є на Тур де Франс-2009. Так, є сумніви з приводу правдивості цих цифр, але в будь-якому випадку атака Вінгегора була дійсно вражаючою.
Якщо Вінгегор став головним героєм Туру Країни Басків, то головним розчаруванням – команда «Ineos Grenadiers». Так, Ітан Хейтер виграв перший етап, але в іншому виступ підопічних Дейва Брейлсфорда – повна катастрофа. Дані Мартінес приїхав на «Ітцулію» в статусі чинного чемпіона, але в підсумку посів лише 34-те місце в загальному заліку – і це найкращий результат серед гонщиків «Ineos Grenadiers». 26-річний колумбієць, який торік обіграв тут таких зірок, як Ремко Евенпул, Прімож Рогліч чи той самий Вінгегор, виглядав просто безпорадно. І це людина, яка планується на роль капітана «Ineos Grenadiers» на Тур де Франс…
Ще одна зірка «Ineos Grenadiers», Еган Берналь, взагалі фінішував 92-м. Хоча його провал якраз можна списати на наслідки недавнього падіння на Турі Каталонії – колумбієць відновив тренування лише за три дні до старту Туру Країни Басків.
Але жахлива готовність «Ineos Grenadiers» – це півбіди. Тактичні рішення команди по ходу гонки були абсолютно неадекватними. Кілька разів команда Брейлсфорда шикувалася на чолі пелотону і влаштовувала просів, в результаті якого абсолютно всі її гонщики випадали з основної групи. До поганої готовності гонщиків додалася ще й абсолютно неадекватна оцінка їхніх сил з боку керівництва команди.
Компанію Вінгегору на підсумковому подіумі загального заліку склали два баски – Мікель Ланда та Йон Ісагірре. Ланда явно був другим за силою гонщиком на цьогорічній «Ітцулії». Відмінний результат для «Bahrain Victorious», яка ще на другому етапі втратила одного з двох своїх капітанів – Пельо Більбао зійшов через респіраторну інфекцію. Хто знає, може удвох вони могли б щось протиставити і Вінгегору, намагаючись розіграти чисельну більшість.
Getty Images/Global Images Ukraine. Серхіо Ігіта
А ось третє місце Йона Ісагірре було багато в чому подарунком долі: замкнути топ-3 явно більше заслуговував Серхіо Ігіта. Колумбієць, який виграв п’ятий етап, у підсумку програв Ісагірре в загальному заліку лише 8 секунд. На третьому етапі з фінішем у короткий, але дуже крутий підйом Вільябона лідер «Bora Hansgrohe» зіткнувся з одним із суперників і був змушений практично зупинитися на найкрутішому відрізку в 25%. Як підсумок – 20 секунд відставання замість боротьби за перемогу і боніфікаційні секунди. Без цього форс-мажору Ігіта не тільки опинився б на подіумі, а й, можливо, поборовся б із Ландою за друге місце.
Енрік Мас у загальному заліку лише замкнув топ-5. І капітан «Movistar» – напевно, той, хто найбільше постраждав від недостатньої селективності гонки: чистому гірнику було просто ніде розвернутися і втекти від слабших у горі суперників.
9 квітня – Париж – Рубе (Франція)
Ну а головна подія як тижня, так і всього сезону весняних класик відбулася в неділю – 120-та в історії Париж – Рубе. Третій з п’яти і найпрестижніший Монумент, справжня королева класик. Дощу в день гонки фанати знову не дочекалися – опади в північній Франції були за кілька днів до гонки, але цього виявилося недостатньо: надто тепло зараз у тих місцях.
Для чемпіона Париж – Рубе 2018 року, зіркового Петера Сагана, нинішнє видання «Північного пекла» стало прощальним. Але, як і тиждень тому на Турі Фландрії, голосно грюкнути дверима 3-разовому чемпіону світу не вдалося: ще на першій половині гонки він впав і був змушений зійти.
Безумовно, головною сюжетною лінією цьогорічного Париж – Рубе малювали протистояння Матьє Ван дер Пула і Воута Ван Арта та їхніх команд, «Alpecin Deceuninck» і «Jumbo Visma». Протистояння це завершилося повною перемогою «Alpecin Deceuninck»: Матьє Ван дер Пул переміг, а його партнер по команді Яспер Філіпсен став другим, випередивши у фінішному спринті якраз Ван Арта.
Але сказати, що Ван дер Пул і «Alpecin Deceuninck» у цій гонці були сильнішими, язик не повернеться: просто везіння цього дня було повністю на їхньому боці. У Ван Арта в помічниках був торішній чемпіон Париж – Рубе Ділан Ван Баарле і Крістоф Лапорт, за плечима у якого дуже сильний сезон фламандських класик. Компанія на папері все ж більш серйозна, ніж Філіпсен і Джанні Вермеерш, які були в розпорядженні «Alpecin Deceuninck».
Getty Images/Global Images Ukraine
Однак обставини в гонці дуже швидко зруйнували всі ці побудови «Jumbo Visma». Ще в Аренберзькому лісі Ван Баарле впав і зійшов з гонки, а одразу після цього проколу зазнав Лапорт: француз відстав від групи лідерів і повернутися до неї вже не зумів. У підсумку Ван Арт залишився в групі лідерів один, тоді як у «Alpecin Deceuninck» було одразу три гонщики – на такій гонці, як Париж – Рубе, де тактика відіграє таку важливу роль, це дуже вагома перевага.
Але й на цьому невезіння для «Jumbo Visma» не закінчилося. На останньому 5-зірковому секторі бруківки, легендарному Карфур д’Арбр, Ван дер Пул і ван Арт поїхали удвох. Здавалося, саме цей дует розіграє перемогу, і з огляду на потужніший спринтерський ривок фаворитом виглядав саме Ван Арт. Однак наприкінці Карфура д’Арбр Воут також спіймав прокол: майже півхвилини відставання від Ван дер Пула на рівному місці, відіграти які було вже неможливо.
Дуже багато везіння супроводжувало перемогу нідерландця сьогодні, але й назвати його успіх незаслуженим не можна. Тим паче, що ця перемога дозволила Матьє встановити цілу низку історичних досягнень. До Париж – Рубе в перших двох Монументах сезону він одного разу переміг (Мілан – Сан Ремо) і одного разу став другим (тиждень тому на Турі Фландрії). Це лише сьомий випадок в історії велоспорту (і перший з далекого 1986 року), коли в кожному з перших трьох Монументів сезону гонщик посідав місця не нижче другого:
????Riders finishing top-2 in the first 3 Monuments in the same season (????????/????????/????????):
2023: ????????van der Poel (????/????/????)
1986: ????????Kelly (????/????/????)
1984: ????????Kelly (????/????/????)
1977: ????????De Vlaeminck (????/????/????)
1975: ????????Merckx (????/????/????)
1969: ????????Merckx (????/????/????)
1957: ????????De Bruyne (????/????/????)
— Cycling Statistics ???? (@StatsOnCycling) April 9, 2023
Також Ван дер Пул став лише четвертим гонщиком в історії, який вигравав Мілан – Сан Ремо і Париж – Рубе в один сезон:
????????????????Mathieu van der Poel is the 4th rider to win both ????????Milano-SanRemo and ????????Paris-Roubaix in the same season.
1908 > ????????Cyrille van Hauwaert
1986 > ????????Sean Kelly
2015 > ????????John Degenkolb
2023 > ????????Mathieu van der Poel
— Cycling Statistics ???? (@StatsOnCycling) April 9, 2023
І тут ми переходимо до, напевно, найбільш драматичної сюжетної лінії цьогорічної Париж – Рубе. Попереднім гонщиком, який вигравав «Класічіссіму» і «Північне пекло» в одному сезоні, був Джон Дегенкольб у 2015 році. То був найкращий сезон у його кар’єрі, тоді німцеві було лише 26 років і здавалося, що попереду ще багато-багато видатних успіхів. Однак доля розпорядилася по-іншому. У січні 2016 року на тренувальному зборі на Тенеріфе Дегенкольба разом із п’ятьма його партнерами по команді збив божевільний водій. Джон отримав низку дуже серйозних травм і позбувся вказівного пальця лівої руки.
І після того страшного інциденту гонщику DSM ніяк не вдавалося повернутися на свій колишній рівень – він був лише блідою тінню самого себе. Та цьогорічна Париж – Рубе стала для нього моментом справжнього ренесансу, він проводив свою найкращу гонку з часів тієї аварії та мав усі шанси поборотися за перемогу. Але на початку Карфур д’Арбр він упав, зіткнувшись із Ван дер Пулом. Так, багато хто скаже, що провина в тому падінні лежить на Матьє, але все ж таки він пішов на обгін Філіпсена (та ще й як на зло сам Яспер у той момент вирішив зміститися праворуч, очікуючи, що Ван дер Пул обганятиме його зліва) по правому краю в той момент, коли бачити Дегенкольба він не міг – ніякого порушення правил, просто трагічний для німця збіг обставин.
The drama ????
A crash for John Degenkolb. Mathieu van der Poel and Wout van Aert breakaway. Then a flat tyre for WVA. All in the space of two minutes!#ParisRoubaix pic.twitter.com/BPkwC3qwk0
— Eurosport (@eurosport) April 9, 2023
На щастя, травм Джону уникнути вдалося, але всі шанси на перемогу були втрачені – лише сьоме місце в підсумку. І, враховуючи 34-річний вік німця, цілком можливо, що це був останній у його кар’єрі шанс виграти Париж – Рубе. Після фінішу Дегенкольб був просто розчавлений морально. Ван дер Пул і Філіпсен підійшли до нього вибачитися і підбадьорити суперника, але навряд чи хоч якісь слова були в той момент доречні.
Van der Poel troost de ontroostbare Degenkolb #ParisRoubaix pic.twitter.com/gO6y8KOBbi
— Han Kock (@Han_Kock) April 9, 2023
Ну а повертаючись до історичних досягнень Матьє, він став 12-м гонщиком в історії, який виграв за кар’єру Мілан – Сан Ремо, Тур Фландрії і Париж – Рубе. І другим – після Фабіана Канчеллари – кому вдалося зробити це в 21-му столітті.
????????????????van der Poel is the 12th rider with victory in first three Monuments of the season (????????MSR,????????RVV,????????PR):
12 | ????????Merckx
8 | ????????De Vlaeminck
7 | ????????Cancellara
6 | ????????Van Looy
5 | ????????Van Steenbergen
4 | ????????Raas,????????van der Poel
3 | ????????De Bruyne,????????Bobet L,????????Kuiper, ????????Derycke, ????????/????????Tchmil
— Cycling Statistics ???? (@StatsOnCycling) April 9, 2023
Результати Ван дер Пула на Монументах дійсно вражають. Він фінішував у топ-10 у 13 з 14 Монументів, у яких брав участь – 93%. Це вище, ніж у Едді Меркса (86%), Воута Ван Арта (81%), Тадея Погачара (80%) чи Роджера де Флемінка (72%). До слова, середня швидкість цьогорічної Париж – Рубе склала 46,841 км/год, побивши більш ніж на 1 км/год рекорд річної давності.
Ну а Ван Арт знову був близько до перемоги, але до неї так і не дістався. У свої 28 років Воут має в послужному списку лише одну перемогу на Монументах – дуже мало як для такого сильного і універсального гонщика в 28-річному віці. Так, цього разу йому банально не пощастило, але це не скасовує того факту, що на Монументах Ван Арт систематично не дотягує до свого звичного рівня. Таке траплялося з багатьма великими гонщиками (наприклад, з Петером Саганом чи Лораном Жалабером) на ранніх стадіях кар’єри, але ж Ван Арту вже 28…
Четвертим став Мадс Педерсен, який нарешті дістався до високого результату на Париж – Рубе, хоча, за логікою речей, йому ця гонка підходить краще, ніж, наприклад, Тур Фландрії. Але за фактом до цього року його найкращим результатом у «Північному пеклі» було лише 51-ше місце.
Роздільщики Штефан Кюнг і Філіппо Ганна так і залишилися героями другого плану, посівши п’яте і шосте місця. Італієць йшов гонку на виживання і серед топ-7, яка й розігрувала перемогу, він був об’єктивно найслабшим. І точно помітно слабшим, ніж рік тому, коли Філіппо вперше заявив про себе як про потенційного претендента на перемогу в Рубе, але ціла серія проколів зіпсувала йому гонку.
Ну а виступ «Soudal Quick Step» можна описати досить просто: дива не сталося. Команда Патріка Лефевра, яка повністю провалює весь нинішній класичний сезон, не зуміла перервати тенденцію і в «Північному пеклі»: найкращий результат – 23-тє місце Тіма Мерліра.
Наступний тиждень
16 квітня – Амстел Голд Рейс (Нідерланди)
Наступної неділі відбудеться перша з трьох арденських класик – Амстел Голд Рейс, яка в останні роки дарувала нам неймовірно драматичні розв’язки з фотофінішем, де все вирішували лічені міліметри. Список фаворитів як завжди дуже широкий, що пов’язано з характером гонки, де шанси на перемогу мають як гірники-панчери, так і спринтери-універсали, здатні терпіти рельєф. У цьому плані Амстел Голд Рейс чимось нагадує Мілан – Сан Ремо.
З часів свого дебютного сезону 2019 року не їздив Амстел Тадей Погачар. Словенець, звісно, буде серед топ-фаворитів, але є підозри, що для нього маршрут виявиться занадто простим. Крім нього серед сильних гірників виступлять Річард Карапас, Давід Году і Ромен Барде.
Getty Images/Global Images Ukraine. Тадей Погачар
Основна ж маса претендентів – панчери та універсали. Свій минулорічний титул захищатиме Міхал Квятковскі. Хоча з урахуванням присутності у складі «Ineos Grenadiers» віцечемпіона 2021 року Тома Підкока, не факт, що поляк взагалі матиме свободу дій. Два капітани і у «Bora Hansgrohe» – це Серхіо Ігіта та Максімільян Шахманн. Жуліан Алафіліпп спробує перервати смугу невдач, а Бенуа Конефруа – взяти реванш за прикру поразку минулого року.
«Jumbo Visma» за відсутності Воута Ван Арта робитиме ставку на Тіша Беноота. На свій спринт сподіватиметься Майкл Меттьюз, також не списуємо з рахунків Матея Мохоріча. Серед небезпечних аутсайдерів – Алекс Аранбуру, Бауке Моллема та Олексій Луценко.
Дайджест новин
– Відомий німецько-австралійський гонщик Хайнріх Хаусслер оголосив про завершення кар’єри: він перейде на посаду спортивного директора в «Bahrain Victorious». Таке рішення 39-річний ветеран, чия професійна кар’єра розпочалася ще в далекому 2004 році, ухвалив після того, як у грудні минулого року в нього виявили кардіологічні проблеми.
Що ж, Хаусслер так і залишиться в пам’яті як гонщик нереалізованих можливостей і потенціалу. Хоча свою порцію успіхів він все ж отримав: перемоги на етапах Тур де Франс і Вуельти, 7 потраплянь до топ-10 на Монументах, зокрема другі місця на Мілан – Сан Ремо і Турі Фландрії в 2009 році.
– «Jumbo Visma» повідомила про те, що Сепп Кусс, який повинен був їхати Тур де Франс, замінить Вілко Келдермана у складі команди на Джиро д’Італія. Таке рішення пов’язане з тим, що Келдерман впав і зазнав травми на Тіррено – Адріатіко, після чого пропустив важливий тренувальний збір на Тенеріфе. Набрати потрібні кондиції до старту Джиро він просто не встигне.