Ще у січні нам доводилося констатувати, що керівництво «Металіста» пішло на надзвичайно дивне рішення, коли замість Олега Ратія призначило виконувачем обов’язків головного тренера команди сербського фахівця Перицю Огненовича. При попередньому коучі харків’яни аж ніяк не виблискували в українській Прем’єр-лізі, проте на зимову паузу змогли піти на 11-му місці. Із Огненовичем команда прогнозовано пішла під укіс, здобувши лише одну перемогу в 12 матчах (при трьох нічиїх та восьми поразках), та й ту над таким же безпросвітним аутсайдером еліти, як і сам нинішній «Металіст», – «Львовом» (1:0).
Коли чотири місяці тому автор цих рядків ділився враженням, що із призначенням Периці Огненовича «Металіст» повернув явно не на ту стежину, навіть у коментарях до того матеріалу знайшлося чимало прихильників «теорій змов» – мовляв, це журналісти спеціально «топлять» команду та «прикопуються» до неї. Але після чотирьох місяців та 6 набраних очок у 12 матчах вже ніхто не кричить про сторонні підступні змови навколо команди, адже навіть запеклим шанувальникам нинішнього менеджменту клубу стало очевидно – проект справді рухається із «негативним прискоренням».
Про те, що призначення Огненовича аж ніяк не покращило, а то й погіршило ситуацію всередині команди стало зрозуміло ще у середині березня. До того моменту «Металіст» опустився з 11-го на 15-те місце в турнірній таблиці УПЛ, а у ЗМІ з’явилася інформація про те, що сербський фахівець більше фактично не виконує своїх функцій, будучи таким собі «весільним генералом» у команді. І нехай офіційно ті плітки так і не підтвердилися, а Огненович де-факто продовжив виконувати свої функції, суті справи це не змінило.
Свою першу і поки що єдину перемогу на чолі «Металіста» Огненович зміг здобути лишень у десятому поєдинку в рамках Прем’єр-ліги. Символічно, що серб, як підрахував колега Юрій Ляховецький, став в один ряд із такими вельми сумнівними в історії нашого чемпіонату фігурами як Якоб Галл («Сталь» Кам’янське), Янніс Христопулос («Таврія»), Фабріціо Раванеллі («Арсенал-Київ»), Серхіо Наварро («Карпати»), Ерік ван дер Мер («Сталь» Кам’янське), Даріо Друді («Зірка»)…
Як закінчився шлях клубних проектів, команди яких на певному етапі очолювали перелічені вище фахівці? Де зараз кам’янська «Сталь», сімферопольська «Таврія», столичний «Арсенал-Київ», львівські «Карпати» та «Зірка» із Кропивницького, мабуть, нікому із справжніх шанувальників вітчизняного футболу додатково розповідати не треба.
Найімовірніше, на аналогічний маршрут нині виходить і «Металіст». Судіть самі: для збереження прописки в українській Прем’єр-лізі на наступний сезон харків’янам у трьох турах, що залишилися, потрібно здобувати мінімум дві перемоги та набирати 6 очок, і це з урахуванням, що «Інгулець», «Рух» та «Верес» у своїх поєдинках за аналогічний турнірний відтинок не наберуть жодного пункту. Тільки тоді «Металісту» вдасться не лише уникнути прямого вильоту з еліти, а й навіть стадії перехідних матчів. Наскільки це реально? Не більше аніж на пару відсотків, та й такий оптимістичний для харків’ян прогноз можна робити тільки виключно на знак поваги до теорії ймовірності.
Як і у випадку зі «Львовом», ситуація з «Металістом» рухається в єдиному логічному напрямку – до вильоту з УПЛ. І тут не питання позитивного чи негативного ставлення до відродженого Олександром Ярославським харківського футбольного проекту. Просто треба об’єктивно оцінювати ситуацію.
Коли команда, що перебуває в очевидній кризі, підписує абсолютного ноунейма для вітчизняного футбольного ринку в особі 25-річного лівого захисника Роберто Корраля – це або відчайдушна спроба відшукати горезвісний діамант у горах порожньої породи, або ж якісь агентські оборудки, які не мають нічого спільного з футболом. Чому в якості негативного прикладу обрано саме іспанця? Судіть самі: у семи проведених за «Металіст» поєдинках в рамках УПЛ ефективність дій Корраля становить 56%. Усього ж в середньому він виконує лише 44 дії у перерахунку на 90 хвилин ігрового часу. І це, не забуватимемо, не футболіст атаки, а лівий захисник у команді, яка є аутсайдером турніру і, отже, більшу частину часу змушена грати «від грубки».
Насправді, кадрових питань до менеджменту нинішнього «Металіста», як то кажуть у таких випадках, вагон і маленький візок. Наприклад, що робить у харківському клубі 34-річний бразильський ветеран Андерсон Піко, котрий також, що цікаво, виступає на лівому фланзі оборони? Навіть на сайті УПЛ у профілі цього легіонера вказані дані, які дають зрозуміти, що нинішній Піко за своїми фізичними габаритами – це, скоріше, не футболіст, а боксер чи важкоатлет. Вас ще дивує, що усе, на що в ігровому плані сподобився Андерсон Піко з часів свого жовтневого трансферу до «Металіста» – це 10 хвилин у поєдинку проти земляків з «Металіста 1925» в листопаді 2022-го?..
УПЛ. Андерсон Піко
Не варто забувати, що в класичному розумінні ведення кадрової роботи у футболі, та ще й в чемпіонаті, де присутній ліміт на легіонерів, запрошені іноземці мають бути за своїм рівнем вищими, аніж ті, кого можна підписати на ринку за порівняний бюджет. Навіть побіжний аналіз складу нинішнього «Металіста» дає зрозуміти, що гроші, витрачені на умовного Корраля чи Піко із високою ймовірністю можна було б інвестувати в українських гравців, й гірше б точно не було. Можливо, вдалося б ще й заощадити. І про все це ми змушені говорити на тлі перманентних чуток про заборгованість із зарплати, яка в «Металісті», як і в деяких інших клубах УПЛ, становить близько трьох місяців.
Тому не варто дивуватися, коли по ходу матчу проти «Металіста 1925» телекамера вихоплює тренерський штаб «Металіста» в особі Периці Огненовича та його асистента Руслана Фоміна, котрі поступаючись у рахунку 0:2, спокійно сидять на лавці, перебуваючи чи то у прострації чи то в якомусь напівдріманні. Очевидно, обоє чудово розуміють, що вже ні на що не здатні вплинути, а якщо так, то навіщо витрачати енергію марно, адже нервові клітини не відновлюються, а життя в кожного тільки одне…
Руслан Фомин и Перица Огненович
Вочевидь, найближчим літом на футбольний проект «Металіста» чекають великі пертурбації. Нинішній менеджмент не показав своєї здатності приємно дивувати, особливо у ситуації, близькій до критичної. Про те, що Олександр Ярославський перестав інвестувати у своє улюблене дітище, в пресі повідомлялося ще у січні… Ідейному натхненнику цього проекту Євгену Краснікову нині вистачає турбот у «Дніпрі-1», який веде запеклу чемпіонську битву із «Шахтарем».
Ось і виходить, що нинішній «Металіст» – це вже не просто горезвісна валіза без ручки, а валіза без ручки, та ще й забута господарем у камері схову. Чи повернеться він колись за нею, чи згадає про зникнення? А якщо так, то чи не вирішить одразу ж викинути, щоб не морочити голову надалі? Подібних питань зараз довкола «Металіста» дуже багато. Ось тільки з відповідями, як і з результатами команди в УПЛ, справи йдуть вкрай кепсько…